Xудожник Мирослав Левицький “Україна – не просто житниця!”

Писання, як і більшість творчих процесів, є результатом довгої подорожі. Той, що закінчується сьогодні в цій статті, розпочався шість років тому.
Вже 10 років, що полотно для мене місце обміну та обміну, саме цим вектором у червні 2013 року я отримую повідомлення: “Привіт JC, вітаю мій CD” Кореспондент “Мирослав” пропонує мені щоб відправити його мені автографом. Я не відповідаю на це повідомлення, яке мені здається рекламою.

Минулого літа, під час концерту Гудзонівського квартету, який складався з Джека Де Джонетта, Джона Скофілда, Джона Медескі та Скотта Коллі на Марсельському джазовому фестивалі п’яти континентів театру Сільвейн, я отримую нове послання від Мирослава, повідомляючи мені випуск двох нових альбомів In Piano і Elegant Dualism.
Він планує приїхати і представити їх у Франції і сподівається, що ми зможемо працювати разом.
Я поясню йому, що я пишу про музику, і я зацікавлений у його художній всесвіті, він відправляє мені відразу 7 альбомів.
На моє запитання: “Ви говорите по-французьки?” Він відповідає “Не жалю російську ?, україна?” Можливо, важливо зазначити, що ці дві мови мені чужі!
Але якщо цей тип гандикату зупинив проекти, homo sapiens завжди буде орендарем печер і одягненим шкурами тварин.
Ми швидко погоджуємося, буду писати свою статтю французькою та англійською мовами, і він буде перекладати її на російську та українську.

Ви можете подумати, що це закінчилося, ну НІ! це тільки починається!
Хоча з моменту створення Марсельського джазового фестивалю п’яти континентів, я вірний фестиваль, у мене не було можливості побачити музикантів з його країни.
Піаніст підтверджує, що у Франції ми не знаємо українських художників, але, за його словами, перспективи багато і цікаві.
Якщо ця стаття допоможе продемонструвати публіці українську сцену шестикутника, ми з Мирославом Левицьким домоглися успіху.

Наш музикант народився в Чернівцях, Україні, в 1,1 рази більше, ніж Франція, розділену на двадцять чотири області (узбережжя) з Чорним морем і Азовським морем.
Мої спогади про вищу школу нагадують мені, що Україна є резервуаром пшениці Європи, завдяки грунті, знаменитому “чорнозому”, чорній і дуже родючій землі.
Моя пам’ять також говорить мені, що його історія щільна, з іменами, які змушували мене мріяти, як Володимир Великий, але й Ярослав Мудрий, який побудував у Києві собор Святої Софії, пам’ятник класифікованого Всесвітньої спадщини. ЮНЕСКО.
Саме в цьому місті Мирослав Левицький записав у 2017 році свій альбом In Piano, опус із сімнадцяти треків, всі відбитки чутливості. Він довіряє мені працювати з різними композиторами, продюсерами, звукорежисерами різних країн (Польща, США, Великобританія, Італія, Бразилія). Альбом вийшов у 2017 році на музичному лейблі Advice (Італія).
Цей диск доводить, що піаніст висловлює свою музику в різних стилях, останній твір “The Heart That Loves (Alan Flexa Remix)” – це поточна музика, а інші треки залишаються в класичному романтичному стилі.
Альбом Elegant Dualism (випущений в 2014 році) – це дует з гітаристом Rens Newland. У пісні “European Peace ” гітара збільшується. Прагнення до миру присутнє в роботі піаніста, який багато постраждав під час війни української кризи в 2013 і 2014 роках.

Цей багатогранний чоловік, вчитель музики, піаніст, композитор, продюсер і лідер української джаз-рок-групи Braty Bluzu, “натхненний багатьма музикантами, як Моцарт, Бетховен, Бах, Рахманінов, Стінг, Пітер Габріель, Кейт Джарретт, Оскар Петерсон, Дейв Грусін, Еніо Морріконе, АББА, Чайковський, Гербі Хенкок, Шуберт, Шуман, Гарбарек. Мені подобаються музиканти, які б’ють тебе в серце.
Ми хочемо задати йому питання: «А коли ти спиш? Повторюючи свій альбом «Місто, яке ніколи не спить», випущений в 2011 році, «я мало сплю», «Я мало сплю».
Не треба йти далі, це точно, Мирослав Левицький – великий еклектичний музикант, який торкається серця.
Але нам доведеться змінити курси історії та географії наших вузів, тому що «Україна – не тільки житниця! ».

Попередній перегляд фрагмента : “Back to the Future (volume 2)”.